Табір "Злет на горі Маківка" - Організація Української Молоді

У таборі також провелася захоплююча Рольова Гра. Вона присвячувалась воїнам УПА, і була боротьбою між упівцями і кагебістами. Кожен таборовик діставав свою роль з своєю легендою (там було написано, ким ставав спадщанець, якою була його ознака, щоб його могли знайти інші родичі або спільники, яким було його завдання та родинні зв’язки варіанту «твій троюрідний брат смикає правим плечем»). Гра тривала три дні, і кожного вечора проводився суд, стороною, яка перемогла. Родзинкою було те, що люди мали шукати своїх спільників або родичів за певними ознаками(викручувати шкарпетку, продавати кілограм цвяхів, пчихати і т.д.). Добряцько насміявшись з старшини, яка, або носила зубну щітку у роті, або ж ходила навколо намету, викрикуючи «яка погода сонячна» у присмерках , почалася вечірня ватра, яка була дуже затишною і веселою. На наступний день Цокотуха запропонувала зробити відкритки матерям на День Матері своїми руками. Найоригінальніші нагороджувалися чеколядою і згущиком.

Після обіду відбувалася справжня Велика Гра. Юнацтво розподілили на дві команди. Команди мали подолати смугу перешкод. Для початку треба було пролізти по окопу. Дальше чекала калюжа, яку не можна було минути. Було два варіанти, щоб перетнути її: зробити з колод міст, або пройтися так....

Авжеж спадщанці не зволікали, згаяний час їм ні до чого і пішли через це болото напряму - грузнули, були брудними, але перейшли. Пізніше лазили по хащах, по деревах, шукали додаткове життя, і нарешті настала улюблена частина гри: битва лава на лаву. Було трошки брудно, але всі залишились задоволені. Хто не міг зрозуміти, як воювали січові стрільці, то після Великої Гри відчув на собі, що перемога діставалась нелегким шляхом. Ввечері організували стрілецьку ватру біля могили. Темна беззоряна ніч, світло місяця, ватри і подих гори, який відчувався кожному. Бистриця організувала сценку про стрільців, яка яскраво висвітлила події бою на горі Маківці. Ставши навколо ватри співали стрілецьких пісень. Враження незабутні.

В неділю були змагання на рукавицях. Зібравши табір, попрощалися з Маківкою і вирушили у додому. З дорогою назад було також весело. Зпід гори нас забрала вантажівка де помістилися не лише спадщанці, а й все спорядження і наплічники. Від Тухлі ми їхали, як нормальні люди, в електричці. Приїхали ввечері до Львова, і не віриться, що табір закінчився, що треба іти на навчання і ще всяку муку. Дякую Летавиці як кухарю за смачну їжу. До наступних таборів!

Підготувала Мелодія

Цензура і правка Музи