|
| Організація Української Молоді |
Головна
» Організація Української Молоді
Мандрівка на Боржаву
Ніщо так не захоплює як відчуття свободи. Почуття це багатогранне і може трактуватися по різному.
Дивлячись зверху вниз, на долини, полонини, села, пасовища, дороги, все в тобі метушиться, і приємно лоскоче єство. В пошуках саме цих відчуттів, одної теплої, сонячної суботи ми відправились на Боржаву, підкорювати гору Великий Верх.
Для багатьох, це була перша мандрівка з Спадщиною, а для декого чергове відтворення у пам'яті, вже колись відчутого і побаченого з неодмінним додаванням нових штрихів.
Все починалося як завжди... Вокзал... Перон... Електричка.
Нудьгувати ми не вміємо, і впродовж всього шляху освоювали нову для нас гру - "Є контакт" :)
І ось ми у Воловці. Приблизний кілометраж - 20~25 км. Це ми мали пробігти за 7 годин.
Трішки прогулялися по селу, і ось, він, перший підйом:) Звичайно все виглядало, так би мовити, в моєму стилі,
оскільки вів народ я, то без продиранняч через хащі на пряму обійтися неможливо:)
Сильно засмучували око навколишні лісоповали... невже за років так 10, ми не будемо мати де мандрувати?
Після нескладного підйому лісом, ми вийшли на відкритий простір... навколишні краєвиди просто вражають!
Ну не знаю, ну не вмію я це передати, та ще й написати, це щось таке, незрозуміле, те відчуття, про яке я писав вище.
Наскільки приємно бачити усміхнені фейси юнацтва, яке вперше вибралося на таку висоту і побачило всю ту красу навколо.
Ще по дорозі, в електричці, в декого виникали сумніви... Ну куди це ми їдемо? і що ми там такого побачимо?
Останній підйом, і ми на висоті 1600 метрів над рівнем моря. Гора Великий Верх - підкорена!
На нас з подивом дивилася група поляків, а малеча інтенсивно штурмувала геодезичну вишку.
Тут ми і вирішили перепочити... погрітися на сонечку, можливо навіть трішки засмагнути:)
Як завжди, розрахували ми все в притик... До електрички довелося бігти, заскочили за хвилину до відправлення.
Замучені, вже навіть згорілі на сонці писки світили на всі боки:) Практично всю дорогу, ми, замордовані мандрівники, мирно спали...
До наступних мандрівок!
|
|
|
|
