|
| Організація Української Молоді |
Головна
» Організація Української Молоді
Змагання "Стежками Карпат"
Цього літа ми вирішили прийняти участь в змаганнях організованих Карпатським Туриським Клубом - "Стежками Карпат".
Змагання проводилися якраз під час серпневого табору, та ще й старт був недалеко від нас, отже довго не думаючи, зібравши достатньо потужну команду ми вирушили підкорювати Сколівські Бескиди.
Із табору до місця старту змагу добрались майже без пригод, якщо не зважати на те, що нас атакували оси. Ми повинні були стартувати на наступний день вдосвіта, але вийшли, через технічні проблеми, аж по обіді. Години за дві ми перегнали наших на той час єдиних конкурентів, що вийшли ще з рання. Того дня ми пройшли повз три контрольні пункти, хоча і після першого пункту ми спустились у село набрати води, а нас там зустріли вареною картоплею і молочком. Звичайно після такого у нас бажання йти далі було мінімальним, але ми себе перебороли і рушили вперед, себто під гору. До Розгірча ми добрались як вже смеркало. Питної води поблизу нашого табору не було, тому довелось брати воду із мінерального джерела. Макарони на вечерю були просто клас, а от чай не хотів ставати солодким, скільки б ми цукру не сипали, адже мінеральна вода в джерелі була солоною. На наступний день з ранку, ми добрались до села і набрали нормальної води. Наступним нашим пунктом були скелі Довбуша, які біля с. Бубнище. Там ми і днювали. Один елемент походу цього дня видався напрочуд цікавим – коли губилась стежка, ми орієнтувались по білих прапорцях на гілках дерев і кущів, думаючи, що це орієнтир, а виявилось що це позначки для прокладання трубопроводу. Не доходячи до скель ми натрапили на зруб зарослий ожинником. Пролунала команда «Привал!», на шляху залишились тільки наші наплічники. Які пункти ми проходили після скель Довбуша я не пам’ятаю, але доводилось ходити догори і вниз, туди й сюди, продиратися через хащі ожинників і дряпати писки об смереки. Відсутність стежок і досить серйозні хащі примушували нас вилазити на дерево і приблизно прикидати місце нашого розташування.
.jpg)
В такі моменти поки орієнтувальники бавилися з картами, в нас було особливе завдання – ми знищували місцеву ожину, малину і чорницю, відновлюючи свої сили. В мандрівці нам везло, тому що деякий харч ми ділили на чотирьох, хоч нас і було п’ятеро: хтось не їв риби, а хтось гречки і родзинок. Інколи нас збивало те, що легенда карти вказувала не в той бік. За час нашої мандрівки у нас порвались три пари взуття:( і деякі учасники, на їхню думку, ледь не відкинули ноги:). Декому доводилось взуття клеїти ізолентою та лейкопластиром.
Проте попри всі ці труднощі ми пройшли маршрут і зайняли почесне ДРУГЕ місце.
Спадщанцям під силу будь які труднощі!
Яструб
|
|
|
|
