• Новини
• Про організацію
• Світлини
• Відео
• Контакти

Тримай міцніше 
свою бартку в руках.-
Бо з нею – ти Воїн!
Без неї – жебрак!

Коли на рідну землю приходить загарбник, то в народу є два варіанти: піти у ярмо або ж стати на боротьбу із загарбником, як це робили наші герої – опришки.
Тема жовтяцького табору «Духи Бескиду», який проходив з 8 по 22 серпня у Карпатах поблизу гори Лопата не є випадковою, оскільки це край, де також побували месники гір роблячи напади на панів, які знущалися з селян. Незважаючи на те, що є достатньо інформації про опришків молодь мало що про них знає. Щоб (частково) подолати цю проблему, чи то радше історичну несправедливість, табір був наповнений фізично і морально духом опришківства.

Вже з початку юнаки і юначки 10-14 років (наймолодшому легіню було 8р.), з яких  багато жили перший раз без батьків у наметах далеко від цивілізації привчалися до суворого і не вибагливого способу життя у лісі, яке було притаманне для опришків. 
             
Продовж табору для юнацтва проводились різні випробування  на сміливість, витривалість, кмітливість, тренування і бої на рукавицях. Хлопці, як би їм не було страшно, відповідально чергували вночі охороняючи сон табору від диких звірів чи непроханих гостей.

   
Ранок починався із чарівної мелодії сопілки, що ,розганяючи сни, навіювала усмішку людей про чудовий, сповнений пригод день. Кожного бажаючого вчили грати на сопілці (флоярі), що викликало велике захоплення.
Під час ватр, слухаючи легенди про подвиги Олекси Довбуша і його побратимів не один таборовик ставив себе на місце цього хороброго ватажка та уявляв як би він воював з кривдою і допомагав бідним.
 
Також  відбулася мандрівка на гору Парашка, швидкісна переправа через яр, денна і нічна великі ігри, де жовтяки мали змогу добряче повоювати між собою та із сусіднім сокільським табором.
Оскільки юнацтво було чемним, то святий Миколай, прочитавши їхні листи, прийшов однієї ночі, нікого не оминувши й не залишивши без подарунка.
Дуже сподобався також театр тіней, який був організований у таборі. Він показував клаптик із життя нічного стійкового та його найпотаємніші мрії.

Під кінець табору кожен, пройшовши випробування на сміливість силу і волю й побувавши в колі аркану, що кружляв по зоряній галявині між смолоскипів під звук сопілки був посвячений у опришка і отримав красиву таборову футболку і пам’ятку про цей табір.
Хто став духом і тілом опришком буде з гордістю пам’ятати про славу Чорних Хлопців!

Русич ©