|
| Організація Української Молоді |
Головна
» Організація Української Молоді
Липневий табір "Тіні зaбутих предків"
Дорога… дорога… Сім годин поїздом, ночівля на вокзалі, а потім пішечком на гору, під дощем, до місця табору. Але це того вартувало. Вартувало побачити шикарні краєвиди з Говерли, скуштувати на смак легенди озера Несамовитого, піднятись на вершину містичного та непередбачуваного Петроса, який затримує на своїй вершині всі хмари, помилуватися з хребта заходом сонця, і відчути себе на мить над хмарами на вершині світу.
Регулярно біля табору ми чули справжню мелодію полонини – стоголосся дзвіночків на шиї в овець та незабутній голос сопілки у вправних руках вівчара. Володарі полонин люб’язно показали нам свою колибу, яка здається зовсім не змінилась з часів господарювання тут Довбуша. Так само в долівці палахкоче ватра, в дерев’яних бочках робиться бринза, а густий дим, заповнюючи колибу, духмяно приправляє байки, якими, так само, як і будзом (овечим сиром) частували нас вівчарі.
А ще, ще… були різні лекції, хоча, мабуть лекціями їх важко назвати, це скоріше легенди гір про мудрого та сильного Довбуша, про життя та побут гуцулів, про всесильних мольфарів та танцюючого чугайстра, реальні історії, що розповідають бувалі туристи… Був гамір і сміх, багато ігор та обливання з водяного пістолета, аркан на вершині Говерли, квест, кінцевою точкою якого була вершина Петроса. А ввечері пісні під гітару, коломийки, легенди, ватра та безмежне склепіння зоряного неба. І навіть туман та сирість, що прийшли на наш гамір не змогли зруйнувати оце відчуття казки, яке виникає коли чуєш як за дзюрчанням струмка та легким подувом вітру стиха розмовляють віковічні смереки – тіні забутих предків.
|
|
|
|
