Витяг з газети, котру видавала "Спадщина" на початку 90-тих років:
"22 січня було проголошено IV універсал УЦР про повну самостійність Української держави. Та на противагу усьому народові утвердився в Харкові з українських яничарів і їхніх московських хазяїв уряд «Радянської України», який проголосив війну й почав збройний похід на Київ.[…] Центральна Рада, члени якої були в більшості лівих соціалістичних переконань, наслухавшись про "рівноправність народів", думали собі, що " московські ліві не підуть війною на Україну, а , отже, розпустили армію. Тепер хапались на голову : Київ був безборонний. У цей тяжкий та гіркий час формувався курінь з студентів і гімназистів. […] Було їх до 300 осіб. Командантом був студент Омельченко. 28 січня о 4 год ранку зупинилися на станції Крути (120 км від Києва на схід) ,тут долучились до них учні старшинської школи ( 250 чоловік) і 40 гайдамаків.
[…] в холодний ранок 29 січня побачили першу ворожу лаву. Розгорівся лютий бій. Наступали матроси «Балтійського флоту», майже всі п’яні, числом більше 6 тисяч. Та не легко далася їм перемога. Бій тривав до пополудня. Молоді хлопці, що тримали до того лише перо, боролися до загину. Та довго встояти не могли.
[…] Коли настала ніч на крутянських полях лежало більше 300 трупів.
Інформаційний вісник молодіжного історико-просвітянського товариства "Спадщина", - Випуск №5 , - Львів , 1990